Історія грального бізнесу України: зали ігрових автоматів та їх регуляція

Ігрові автомати Україна

Про легалізацію азартних ігор ми вже розповіли у серії наших статей, тепер давайте коротко пройдемося по історії грального бізнесу в Україні. Сьогодні поговоримо про зали ігрових автоматів і перших законах, які регулювали цей бізнес.

Територія азарту в незалежній Україні

Бум на азартні ігри в новітній історії України почався після розпаду Радянського Союзу. У 1990-ті роки законодавство країни сильно відставало від появи нових реалій. Бурхливий розвиток приватного бізнесу практично ніяк не регулювалось, і кожен підприємець намагався заробляти, як міг. Тому почали масово з’являтися ігрові автомати, які приносили своїм власникам надприбутки. При цьому ніяких особливих вимог до грального бізнесу з боку держави не пред’являлося. Створення ігрового клубу формально прирівнювалося до відкриття торгової точки або до надання людям таких нешкідливих послуг як транспортні перевезення або ремонт взуття.

Зали ігрових автоматів

В середині 1990-х на Україні повсюдно відкривалися зали ігрових автоматів, а сам бізнес ніяк регулювався.

У той час ведення будь-якого бізнесу регламентувалося законом «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 року, а організація азартних ігор ставилася до особливого виду діяльності та відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР № 99 від 15 квітня 1991 року вимагала оформлення ліцензії. Однак отримання такого паперу було формальністю, оскільки ліцензія не накладала на її володаря практично ніяких зобов’язань. У ситуації, коли в Кодексі про адміністративні правопорушення ще з радянських часів залишилася стаття за несанкціоновану організацію азартних ігор в громадських місцях, будь-якому ділку було простіше прикритися отриманням ліцензії, тим самим легалізувавши свій правовий статус.

Видавався такий документ міськими та районними адміністраціями за місцем діяльності підприємця і діяв не менше 3 років.

Регулювання грального бізнесу

Поступово влада країни розібралися з найгострішими проблемами, які вимагають першочергового вирішення, і звернули свій погляд у бік практично не регульованого грального ринку. Перші серйозні законодавчі зрушення в цій сфері почалися в кінці 1990-х, коли зали з автоматами вже заполонили українські міста. Позначення проблеми, по суті, зводилося до двох речей. По-перше, треба було визначитися із суттю самого явища. По-друге, виробити єдині для всіх правила, які регламентували б проведення азартних ігор, доступ до них пересічних громадян і відрахування з такої діяльності в казну держави.

Одним з перших нормативних документів, в яких обговорювалися умови організації грального бізнесу, стала Інструкція №86 Ліцензійної палати України від 11.09.98. У ній містилася інформація про правила створення і утримання гральних закладів. У той час в країні практично не було професійних експертів в цій сфері, тому чиновники діяли більше з натхнення. Цікаво, що це знаходило відображення в формулюваннях, які з’являлися в офіційних паперах і коментарях до законів.

З самого початку створення грального законодавства нелегальними були визнані ставки на бої за участю тварин, в результаті яких тварини можуть загинути або отримати каліцтва. Тоді ж в нормативних актах був підтверджений заборона на доступ до азартних розваг неповнолітнім громадянам, а до функціонування закладів стали пред’являтися особливі умови.

Після цього бізнес почав працювати в новому правовому полі, далеко не досконалому. Відсутність контролю і чітких вимог до гральних закладів призвело у 2009 році до катастрофи у Дніпрі (колишньому Дніпропетровську). Тоді, під час пожежі, у залі ігрових автоматів загинуло 9 гравців. Саме це стало приводом заборони грального бізнесу в Україні.